Введення

Стандарт  породи 

У кінці XIX століття студенти Кембриджського університету популяризували маленьких рудуватих тер’єрів, 

яких утримували для боротьби з гризунами. Вони отримали назву «трампінгтонські тер’єри», за назвою району в Кембриджі.

У 1932 році породу офіційно визнали у Великій Британії під назвою «норвіч-тер’єр». Спочатку до них також відносили норфолк-тер’єрів, але у 1964 році породи розділили. Головна відмінність між ними – форма вух: у норвіч-тер’єра вуха стоячі, а у норфолк-тер’єра – висячі

Сьогодні норвіч-тер’єр – рідкісна, але популярна порода серед любителів собак. Вони відмінно підходять як компаньйони, добре ладнають із дітьми та зберегли свої мисливські інстинкти.

Раціон

Норвіч-тер’єр – активна порода, яка потребує збалансованого якісного  харчування.

Будь-яка дієта має відповідати віку собаки, цуценя це, доросла, чи літня собака. Хоча стандарт породи 

дає ідеальну вагу 5-6 кг, але норвічі різняться за ростом, будовою кісток і м’язовою масою, єдиної правильної ваги не існує. Деяким буде потрібно менше калорій, ніж іншим, і метаболізм сповільнюється з віком. Деякі собаки схильні до надмірної ваги, тому потрібно стежити за споживанням калорій і рівнем ваги.

Чиста вода повинна буди завжди в вільному доступі.

Догляд за шерстю

Норвіч терʼєр має жорстку, щільну шерсть, стійку до атмоферних впливів,  та густе підшерстя, яке ізолює тіло від спеки та холоду.

Для підтримки гарного вигляду та здоров’я шерсті необхідний регулярний догляд, зокрема вичісування, тримінг та купання.

Вичісування – 1-2 рази на тиждень
Потрібно використовувати гребінець із металевими зубцями та пуходерку, це допомагає видалити бруд, пил і відмерлі волоски.

Оскільки шерсть норвіч-тер’єра не линяє сама, відмерлі волоски потрібно вищипувати вручну, тобто робити тимінг —  видаляти  старі зовнішні волоски та надлишок підшерстя. Якщо за жорсткою шерстю наглядати належним чином за допомогою тримінгу, то вона матиме гарний блиск та насичений колір. Не можна користуватись ножицями, оскільки зрізуючи кольорові кінчики, природний колір зникає, а текстура шерсті стає мʼякою.  Ця порода вимагає регулярного грумінгу. Важливим моментом при виборі цієї породи є навчитися тримінгувати самостійно або знайти грумера, який займатиметься породним тримінгом вашого норвіч терʼєра. 

Купання – раз на місяць або за потреби. Краще використовувати спеціальний шампунь для жорсткошерстих порід.

Житловий простір та розваги

Компактного норвіча можна утримувати як в приватоному будинку, так і в квартирі. Але через вроджені мисливські інстинкти їх потрібно вигулювати на повідку або випускати тільки на надійно огородженій території.

Норвіч-тер’єри – інтелектуально активні собаки, яким потрібне не лише фізичне, а й психічне навантаження. Без цього вони можуть почати гризти речі, копати ями або займатися іншою «тер’єрською творчістю». Цуценят слід правильно соціалізувати.

Вони дуже розумні, і якщо ви регулярно стимулюватимете їхній мозок, вони будуть слухняними, щасливими і спокійними! 

Їх треба заохочувати «переслідувати здобич», на кшталт мʼякої іграшки на шнурочку. Також обожнюють пошукові ігри, різноманітні головоломки та інтелектуальні іграшки. Дуже корисні вправи на покращення соціального контакту з власником. Будь-яка взаємодія з собакою це завжди зміцнення контакту і гарантія гарного послуху вашого собаки.

Здоровʼя

Загалом, норвіч-тер’єри – здорова порода. Спадкові захворювання зустрічаються вкрай рідко. Відповідальні заводчики перевіряють

 своє поголів’я 

на такі захворювання, як синдром верхніх дихальних шляхів, вивих колінної чашечки, глаукома та катаракта. 

Розводити чи не розводити

Розведення собак — це велика відповідальність, а не лише приємне хобі. Норвіч-тер’єри — рідкісна і цінна порода, але перед тим як прийняти рішення про розведення, варто зважити всі «за» і «проти».

Розведенням варто займатись задля збереження породи. Норвіч-тер’єри — рідкісні собаки, і відповідальне розведення допомагає підтримувати їхні стандарти.

Для якості і здоров’я наступних поколінь — якщо у вас здоровий, чистокровний собака з родоводом, ви можете зробити внесок у покращення породи.

Ця порода популярна серед активних людей і сімей, тож хороші цуценята завжди мають попит. Відповідальні заводчики можуть продавати якісних цуценят, але слід розуміти, що це складно і дорого — ветеринарні витрати, аналізи, тести на генетичні хвороби, пологи, щеплення, догляд за цуценятами – усе це потребує значних фінансів і часу.
Також розведення може нести ризики для суки, вагітність і пологи можуть бути важкими, а в деяких випадках навіть небезпечними. Розведення собак – це не просто дати собакам «зустрітись», а серйозна селекційна робота. Потрібно знати генетику, хвороби породи, стандатри розведення. Якщо ви сумніваєтесь, можливо, краще не розводити собак, а просто насолоджуватися життям зі своїм улюбленцем!